Орієнтир простий: центр рамки має бути на рівні очей, це приблизно 150–160 см від підлоги. Якщо рамка висить над столом, комодом чи диваном, відступіть від меблів 20–25 см — тоді робота читається як частина композиції, а не як окремий предмет під стелею.

У кабінеті й коридорі рамку часто вішають вище, бо там дивляться стоячи. У спальні та дитячій — нижче, на рівні сидячої людини. Формат 21×30 см невеликий, тому його краще розміщувати там, де до роботи підходять близько: біля робочого місця, у ніші, на вузькій стіні.

Коли рамок кілька, тримайте між ними однаковий проміжок 5–7 см для формату 21×30. Менше — композиція злипається, більше — розсипається на окремі плями. Для ряду з трьох-п’яти однакових рамок цей крок виглядає найспокійніше.

Вирівнюйте групу по одній лінії: або по верхньому краю, або по центру рамок. Якщо роботи різного формату, за спільну лінію беріть центр — так стіна виглядає впорядкованою навіть із різними розмірами.

Чорний овальний профіль — найуніверсальніший вибір: він працює як рамка-крапка, чітко відділяє роботу від стіни й однаково доречний на світлих шпалерах і на темній акцентній стіні. Саме тому чорну рамку найчастіше беруть під графіку та чорно-білі знімки.

Для серії робіт беріть однакові рамки — тоді стіна читається як єдине ціле. Якщо хочете грати на контрасті, змінюйте не профіль, а колір у межах тієї самої серії: так композиція лишається зібраною.